Дай спокій почуттю!



Чому в житті усе таке заплутане?
Та й я не можу свого місця відшукати,
Навколо снігом все окутане,
Та ти сьогодні знов будеш мене чекати.
Так хочеться сказати тобі: «люблю!»
У тихий та зоряний вечір,
Та краще б ти відповів: «Ну я піду!»
І я побачила широкі плечі.
Але, нажаль, цього не буде,
Бо ти спокою не даєш мені,
Так моє серце тебе ніколи не забуде,
І мої очі знов сумні.
У мене на душі не має криги,
І не потрібно її ламати,
Та ти залишив там свою любов,
І я прошу її забрати.
Нам краще розійтись, і ти це знаєш,
Не хочу причинити біль нікому,
Я розумію ти мене кохаєш,
І замість крапки ставлю кому.
Давай всьому покладемо край,
Забудемо перші справжні почуття,
Та я люблю тебе, ти знай,
І це, мабуть, на все життя.