Корабель життя



Життя іде десь там у нас за спиною. Ми не помічаємо як минає час. Усе навколо нас набирає обертів, рухається вперед. Тільки ми залишаємось такими як були, а його величність Час давно уже поділив нас на класи, помітив своїм тавром.Наше життя, як великий океан. А люди – кораблі. Хтось великий, а хтось маленький човен. Ми вирушаємо у наше велике плавання. Дорога буде складною. Багато нас чекає невідомого досі. Саме у цьому плаванні ми пізнаємо усю суть свого я. Ми шукатимемо свого призначення. Збиватимемось з дороги, але з труднощами віднайдемо її знов. Часто буває що кораблі у морі тонуть. Залишаються десь там на дні моря назавжди. Так і ми можемо піти на дно, набрати повні трюми води. Навіть не почуємо тих щурів, які прогризуть нам дно і втечуть з потопаючого корабля. Хвилі життя винесуть одні осколки човна на берег, інші залишуться в океані на завжди… Ми люди. Маємо своє власне життя. Не знаємо, що чекає нас там попереду. Так само, як ми не знаємо думки і намірів інших людей-кораблів. Коли у нас усе виходить, наші фантазії стають реальністю, до мети залишився маленький крок. Ми затьмарені успіхом і удачею і тоді уже неможливо побачити, що робиться навколо нас. Пливемо поки хвиля несе нас і не помічаємо, який удар попереду, як збігаються чорні хмари, як настає навколо нас мертва тиша… тоді нема ні бога нікого хто б допоміг. Раз удар, ще раз удар; наша щогла ламається, рубка ламається, усе ламається… Ми ламаємось від підступного, неочікуваного удару. Усе, життя зламано, а його хвилі забрали наші залишки. Невже наше плавання закінчилось. Ні так не можна. Ніколи не здавайтеся! Нехай ви розбиті, нехай залишились самі: зраджені, впали на коліна. Вставайте, піднімайтесь через силу. Не дайте себе знищити. Піднімайтесь, падаючи знову піднімайтесь. Будуйте знову свій човен. Це лише початок. Життя робитиме ще багато сюрпризів, завдаватиме багато нових ударів, викличе ще не на одну битву. Неможна так легко скласти руки і чекати що усе станеться саме по собі.Може нас „викинуло на берег” щоб дати ще один шанс почати усе з початку. У нас уже буде життєвий досвід. Самі навчились на своїх помилках. Ми відбудуємо своє життя і знову набираючи темпу вирушимо в дорогу. Але тепер ми будемо обережними. Тепер знаємо, що запаморочення від успіху призведе до трагедії. Головне вірити.
Тільки зробивши аналіз своїх помилок зрозуміємо, що жити доведеться дальше. Ми пізнаємо себе і зможемо досягти не однієї вершини.